УкрEng
УкраїнськаEnglish
ЕСТЕРИ АЦИКЛІЧНИХ НЕНАСИЧЕНИХ МОНОКАРБОНОВИХ КИСЛОТ: КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА УКТЗЕД
Публікації

ЕСТЕРИ АЦИКЛІЧНИХ НЕНАСИЧЕНИХ МОНОКАРБОНОВИХ КИСЛОТ: КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА УКТЗЕД



На замовлення ТОВ «ТРАНСПОРТЛЮКС УКРАЇНА» державне підприємство «ДЕРЖАВНА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ «МАСМА» провело випробування фізико-хімічних характеристик суміші естерів ациклічних ненасичених монокарбонових кислот, а також здійснило експертизу вимог нормативних документів щодо біодизельного палива. Метою було визначити класифікацію даної продукції згідно з УКТЗЕД та можливість застосування акцизного податку до цього виду вуглеводневої сировини.

Суміші естерів зазначеного типу виробляються шляхом переестерифікації жирів та олій з використанням нижчих спиртів (зокрема метанолу) за присутності кислотного або лужного каталізатора. Вони застосовуються як сировина у хімічній та нафтохімічній промисловості.

Моноалкільні ефіри жирних кислот (FAME), які використовуються як біодизель або його компоненти, повинні відповідати технічним вимогам згідно з такими стандартами: ДСТУ EN 14214, EN 14214, ДСТУ 6081 та ASTM D 6751. Якщо хоча б один з фізико-хімічних показників не відповідає цим нормативам, продукція не може використовуватись як паливо для дизельних двигунів чи спалювальних установок і підлягає подальшій переробці або очищенню.


КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА УКТЗЕД

Відповідно до «Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності», затверджених наказом Державної митної служби України від 14.07.2020 № 256, товари можуть класифікуватися за групами 27 «Мінеральні палива...» або 38 «Різноманітна хімічна продукція».

Згідно з приміткою 5 до групи 27 (с. 483), під терміном «біодизель» розуміють моноалкільні ефіри жирних кислот, отримані з рослинних, тваринних або мікробних олій та жирів, які застосовуються як паливо. До товарної позиції 2710 включаються біодизельні суміші з вмістом нафти або продуктів її перегонки понад 70%. Якщо цей вміст менший – продукція відноситься до позиції 3826.

Група 38 охоплює широкий спектр хімічної продукції. У примітці 7 до товарної позиції 3826 (с. 1019) також визначено, що біодизель – це FAME, отримані з жирів або олій будь-якого походження, придатні для використання як паливо.

На стор. 1077 пояснень до УКТЗЕД вказано, що біодизель складається з моноалкільних ефірів з довгими вуглецевими ланцюгами, не розчиняється у воді, має високу температуру кипіння і в’язкість, подібну до дизпалива нафтового походження. Його отримують шляхом реакції переестерифікації жирних кислот з метанолом або етанолом у присутності каталізаторів. Сировиною можуть бути рапсова, соєва, соняшникова, пальмова, бавовняна олії, тваринні жири, а також вживані кулінарні олії.

Сам по собі біодизель не містить продуктів з бітумінозних порід, але може входити до складу дизельного чи іншого нафтопродукту. Його основна ознака – придатність до використання в дизельних двигунах або теплогенераторах відповідно до стандартів.


НОРМАТИВНІ ВИМОГИ ДО БІОДИЗЕЛЮ

Згідно із Законом України «Про стандартизацію», стандарти поділяються на європейські, міжнародні, національні, регіональні тощо. Усі вони є нормативними документами, які встановлюють технічні вимоги, правила та характеристики до продуктів і послуг.

FAME як товарне біодизельне паливо повинен відповідати вимогам наступних стандартів:

  • ДСТУ EN 14214;

  • EN 14214;

  • ДСТУ 6081;

  • ASTM D 6751.

Порушення хоча б одного з нормованих показників означає, що суміш МЕЖК не може класифікуватися як біодизель і не придатна до використання у паливних цілях без додаткової обробки.


РЕЗУЛЬТАТИ ВИПРОБУВАНЬ

Згідно з протоколом № 259/П-25, наведено порівняння отриманих фізико-хімічних показників з нормами стандартів (табл. 1). Аналіз показав, що:

  • температура спалаху в закритому тиглі становила лише 41 °C;

  • вміст води – 1,2%;

  • вміст метанолу – 0,5%;

  • вміст механічних домішок – 0,011%.

Ці значення не відповідають вимогам стандартів (ДСТУ 6081, ДСТУ EN 14214, EN 14214, ASTM D 6751) і унеможливлюють використання продукції як біодизеля або його компонента для дизельного палива. Зокрема, за таких характеристик не ініціюється процес згоряння в двигуні.

Оскільки естери містять переважно ефіри олеїнової, лінолевої та ліноленової кислот, вони можуть застосовуватися як хімічна сировина у промисловості, але не як паливо.


КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА УКТЗЕД

Враховуючи результати випробувань та нормативні положення, продукція класифікується за кодом:

2916 15 00 00 – олеїнова, лінолева або ліноленова кислоти, їх солі та складні ефіри.

Цей код входить до групи:

2916 – Кислоти ациклічні ненасичені, циклічні монокарбонові, їх ангідриди, пероксиди, галогенангідриди, пероксикислоти, їх похідні.


ВИСНОВКИ

  1. Продукцію «естери ациклічних ненасичених монокарбонових кислот» класифіковано за УКТЗЕД 2916 15 00 00 як ефіри олеїнової, лінолевої або ліноленової кислот.

  2. Фізико-хімічні характеристики не відповідають вимогам стандартів ДСТУ 6081, ДСТУ EN 14214, EN 14214 та ASTM D 6751, що унеможливлює використання продукції як біодизельного палива або його біокомпоненту, а отже – виключає класифікацію за кодом 3826.

  3. Для того, щоб отримати біодизель, придатний до використання, суміш потребує додаткової технологічної обробки з урахуванням таких нормативів:

    • ДСТУ 6081:2009 – технічні вимоги до метилових ефірів жирних кислот;

    • ДСТУ EN 14214:2019 (IDT) – вимоги до FAME;

    • EN 14214:2012+A2:2019 – європейський стандарт для біодизеля;

    • ASTM D 6751-20 – американський стандарт на біодизель (B100).


       

Богдан КОЧІРКО, Голова Технічного комітету стандартизації ТК-38 “Стандартизація продуктів нафтопереробки і нафтохімії”,

Олег ЯРОШЕНКО, Голова Технічного комітету стандартизації ТК-198 «Тверде відновлювальне паливо та біопаливо»

Фон сторінки